«Україно, судьба моя, дивна, єдина!»
(за віршами Платона Воронька)
У кожного поета біографія є одним із найсильніших джерел його творчості. Так і у Платона Воронька. Людина героїчної долі, великої душі і оптимізму, він завжди був у вирі життя.У своїх віршах поет часто звертається до теми Батьківщини, рідної землі.
Ліричний герой його поезій висловлює думи й почуття самого поета, коли говорить:
Усі мої сили, наснагу високу,
Й життя я віддам до останнього кроку, Аби ти щаслива була, Україно, Судьба моя дивна,Єдина!Минали роки, але війна, як і раніше, хвилювала вразливу душу поета. Він знову й знову звертається до тих незабутніх днів. У його творчості дедалі гучніше звучить тема пам’яті:
Тихий шумСаме у вірші «Люблю я ліс» Платон Воронько згадує, що цей «дрімотний ліс» приніс захист і спочинок партизанам, що кожен кущик, кожна береза чи вільха бачили великі подвиги наших солдатів. А з цих рядків, цілком закономірно, народжується мотив зв’язку часів – воєнних і мирних, мотив спадкоємності поколінь.
Мені навіяв безліч дум
Про давні роки незабутні...
Оці незаймані ліси,У вірші «Пахне хліб» поет звертається до теми нелегкої хліборобської праці, до невмирущого образу хліба, що символізує мир у домі, мир у країні, мир на планеті Земля.
Красу новій землі нестимуть
У вік найвищої краси,
У вік без воєн.
Чим пахне хліб? Він пахне «щастям неповторних діб, тобто радістю мирного життя і натхненної праці.
У вірші «Школа батьків» Платон Воронько із словами подяки звертається до своїх рідних – батька й матері, які дали йому життя, навчили трудитися і любити пісні.
В останніх рядках цієї поезії автор звертається до своїх друзів-однополчан з порадою виховувати в дітей і онуків любов до праці, до народної пісні, любов до отчого краю.
Виховуйте в кожного серце крилате, Бо їм наше завтра нести.Поезія Платона Воронька дуже лірична і щира. Вона, наче мати, надихає нас на добрі вчинки, готує до натхненної праці задля своєї Батьківщини, вчить любити матінку-Україну так, як він любив її сам.
