Людина створена для щастя, як птах до польоту
У щастя людського є рівних два крила:Є такий стан людської душі, коли хочеться жити і жити, злетіти в небо, сміятися і співати, дарувати свою радість усім, хто поряд. Таке почуття називають щастям. Але, мабуть, ніхто не може дати точного визначення цього поняття, як ніхто досі не визначив точно, що таке кохання.
Троянди й виноград — красиве і корисне.
М. Рильський, «Троянди й виноград»
Люди прагнуть бути щасливими і споконвіку намагаються зрозуміти, як цього досягти. Справа в тому, що щастя для кожного різне, в залежності від особистості людини, від її духовної сутності, світогляду тощо. А це, в свою чергу, залежить від виховання, оточення, умов життя і ще від багатьох чинників.
«Навчити людину бути щасливою не можна, — писав А. С. Макаренко, — але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна».
Г. Сковорода з ним, мабуть, не погодився б, він намагався вчити людей саме бути щасливими, але не такі вже протилежні ці думки: мандрівний філософ передбачав у досягненні щастя момент самопізнання і навіть самовиховання. У підґрунті щастя, на його думку, лежать душевність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість, і — дуже важливо — вміння розуміти власні бажання і посідати місце в житті, відповідне внутрішнім здібностям. Але останньому вчитись було важко, хоча ідея ніби проста. Не кожен здатен дивитись у власну душу.
«Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; — писав він, — як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою».
Отже, у кожного з нас свої шляхи до щастя і своє його розуміння.
Для одних — це матеріальний добробут. Для інших особисте щастя нерозривне із щастям усієї Батьківщини.
Когось робить щасливим влада, улесливість підлеглих, гроші. А, наприклад, якийсь вчений сприймає підвищення, керівну посаду як біду — йому більше до душі тиха лабораторія, де можна творити, а не витрачати час на адміністрування.
Для Володьки Лободи («Собор» О. Гончара») щастя — догодити начальству, а для Миколи Баглая святий обов'язок — зберігти для нащадків собор неймовірної краси.
Одні люди керуються в житті прислів'ям «Покірливе телятко двох маток ссе» і ладні жити хоч у клітці, аби годували. Інші, як соловей, не можуть співати в неволі.
Золотих не хочу лаврів,З ними славу не здобуду,Бо як ними увінчаюсь,То поетом вже не буду.— говорить поет з «Давньої казки» Лесі Українки. А он як казав про своє сповнене поневірянь життя Василь Стус: «Це щастя: мати таку долю, як у мене... Чуюся добре, бо нікому не зробив зла, бо дбав не тільки про себе. І від того мені світло на душі».
Вбачали люди щастя і в боротьбі за ідеали. «Лише боротись — значить жить!» — таким було життєве кредо Каменяра.
Багато хто знаходить щастя у праці. Є навіть напівжартівливе прислів'я приблизно такого змісту: якщо людина хоче бути щасливою на місяць, їй треба закохатися, якщо на рік — одружитися, а якщо на все життя — знайти роботу до душі.
Щасливий художник, що дивиться на щойно створене полотно. Щаслива швачка, яка милується чистотою ліній пошитої нею сукні. Щаслива дівчинка-першокласниця, що вперше виконала завдання на «відмінно».
А яким незрівняним щастям може бути кохання! Навіть інколи не розділене (як у Франка або Лесі Українки), воно здатне надихати на подвиги і на творчість. Тут йдеться не про фізіологічну потребу — саме про духовне кохання, високе і чисте, за яке не треба червоніти.
Скільки людей — стільки й шляхів до щастя...
А про яке щастя мрію я сьогодні? Поступити до інституту, вивчитись, а потім займатися справою, що мені подобається, а ще — мати справжнє кохання. Звісно, і достаток у домі був би не зайвим, але це не головне. Я більше хочу мати вірних друзів. Хочу, щоб мене поважали. Щоб менше було горя на землі. Щоб світило сонце і зеленіли сади.
Що ще треба для щастя?