Золоте правило моралі
Перші розмови про золоте правило з’явились в VI –V ст. до нашої ери. В індійській пам’ятці культури можна прочитати повчання, яке дав перед смертю легендарний носій мудрості Бхигими: «Ті вчинки інших, яких людина для себе не бажає, що їй неприємно, нехай не робить іншим людям». Великий філософ Конфуцій правило сформулював так: «Це поблажливе ставлення. Чого сам не бажаєш, того не роби іншим». В історії філософії існує легенда. У ній розповідається про нетерплячого й допитливого юнака, який нібито відвідував мудреців з єдиною ціллю: отримати консультацію, як навчитися стисло передавати зміст священних книжок, щоб виявити в них наймудріше. Нарешті з такою просьбою він прийшов до знаменитого вчителя Хилему. Той посміхнувся й промовив: зміст усіх священних книг втілено в одній думці: не роби нікому того, чого ти не хочеш, щоб було вдіяно проти тебе.Це правило також приписують двом із семи грецьких філософів — Питаку і Фелесу. На питання: «Як прожити життя найкраще і найсправедливіше? — Фелес відповів: «Якщо ми самі не будемо робити того, що осуджуємо в інших».
Про «золоте правило» є спогади в «Одіссеї» Гомера. Воно тричі згадується в Біблії.
Виникнувши, воно отримало широке розповсюдження, міцно ввійшло в людську свідомість у вигляді прислів’їв і приказок, вимог житейської мудрості.
Згадаймо зразки народної мудрості: «Чого в іншому не поважаєш і сам не роби», «Як аукнеться, так і відгукнеться», «Не рий яму іншому, сам до неї попадеш», «Не знайшов у собі — не шукай в інших» і т. ін.
Аналіз «золотого правила» є однією з тем етики. У античній етиці можна зустріти роздуми з проблем, які за своїм змістом близькі до «золотого правила». Наприклад, Демокрит, Сократ, Платон неодноразово переконували людей у тому, що краще пережити несправедливість, ніж здійснити її. Один з батьків церкви Августін стверджував, що у відношеннях з людьми слід дотримуватися прислів’я, що багатьом відоме: нікому не роби того, чого не бажаєш собі. Августін «золоте правило» називає основним принципом моралі. Англійський мислитель Д. Локк дає позитивне визначення «золотого правила»: будь-хто повинен ставитися до іншого так, як він бажав би, щоб до нього ставились. На цих позиціях стояв і російський ідеолог П. Кропоткін.
Таким чином, ми можемо зробити таке узагальнення: «золоте правило» має такі моральні вимоги, які, починаючи з ранньокласового суспільства в тій чи іншій формі присутні в моральній свідомості, що постійно впродовж історії змінюється.
Які ж корені і моральна основа цього правила? Чи має воно загальнолюдський статус?
Спробуємо дати відповідь на запитання. Отже, правило вперше згадується в античному світі. Як воно могло там виникнути? Адже устої, саме життя ранньокласового суспільства не відповідали його змістові, що відтворює гуманістичні погляди. Тому й виникає думка, що воно виникло тоді, коли ще не могло виникнути. Як же це розуміти? Філософи говорять, що людство підійшло до цього правила у стані якогось просвітління.
Духовний розвиток людства не можна сприймати як процес без змін. У складній лінії його розвитку бувають періоди підйому і падіння. Так, наприклад, щоб навчитися писати, ми розпочинаємо з якихось символічних знаків, а навчившись, ніколи до них не повертаємося. Тобто, у всьому є початок, який, як перший крок, входить у безсмертя вічною життєдайною основою. Так, струмок, з якого починається велика річка, постійно живить цю річку. Є перше речення повісті чи оповідання, це і є його епіграф. Саме таким високим початком стало «золоте правило» моралі.
Минали роки, змінювалися цінності, започатковувалися ідеї гуманізму, людяності. Одним із конкретних втілень цих ідей було золоте правило. Воно само по собі не має загальнолюдського статусу. Кожна епоха вкладала в нього свій зміст. Однак втілена в нього ідея гуманної рівності зберігається, переходить з однієї моральної системи в іншу, набуваючи нового виду.
Сьогодні, говорячи про золоте правило, ми розуміємо, що воно є основою нової демократичної моралі. Такої моралі, де велику значущість мають такі чесноти, як людяність і справедливість, пристойність, доброзичливість і делікатність, гідність і благородство, скромність і привітність.
