П. Куліш — перекладач
Пантелеймон Куліш — всебічно
обдарований письменник, передусім
палкий патріот України, який протягом
усього життя невтомною повсякденною
працею доводив безмежну свою любов до
рідної землі, до українського народу.
Він же був відомим перекладачем. Так, у
1864–1868 роках П. Куліш працював у Варшаві,
де був директором духовних справ, також
членом комісії з перекладу польських
законів. Саме тоді змінилися погляди
письменника. Якщо до цього він обстоював
ідею самостійності України, сприяв
розвитку української школи, то тепер
почав підносити політику Катерини ІІ
і Петра І, виступав проти революційних
настроїв народу, засуджував запорожців,
повстанців.
У 1873–1874 роках він працює
перекладачем у Петербурзі. Цій роботі
Куліш віддає багато часу. Перекладацька
діяльність була великим вкладом в
українську літературу. Так, у 1897 році
вийшла збірка його перекладів «Позичена
кобза». До неї ввійшли твори світової
культури: Ф. Шіллера, Г. Гейне, Дж. Байрона,
Й. Гете, 13 п’єс В. Шекспіра.
Літературознавець В. Неділько
перекладацьку діяльність П. Куліша
називає справжнім подвигом, бо переклдав
він у ті часи, коли вийшов Емський указ
про заборону української мови. Своєю
роботою письменник доводив, що наша
мова здатна відтворити всі багатства
світової культури. Цикл творів російських
поетів він назвав «Переспіви з
великоруських співів». Заслуга П.
Куліша в тому, що він намагався передати
як зміст, так і форму творів зарубіжних
класиків. І. Франко вказував, що Куліш
«дав нам переклад «Гамлета», з
яким можемо без сорому показатися в
концерті європейських перекладів
великого британця».
Ця людина була першим перекладачем
Біблії українською мовою.
Про роль письменника як творця
і як перекладача чудово сказав у своєму
листі М. Коцюбинський: «… дедалі все
видніше й видніше стає, яку велику вагу
в нашому письменстві має це славне ім’я;
а яку матиме своїми роботами, що тільки
тепер виявляються на світ, — про те
можна догадуватися. Могучий майстер
української мови й творець українського
правопису, благородний поет, перекладач
Шекспірових і Байронових творів, а також
Біблії, автор «Записок о Южной Руси»,
«Чорної ради» і сили інших цінних
праць — має право на нашу повагу і
вдячність. Перед цими його заслугами
забуваються тепер ті помилки, які йому
траплялося робити, а виступає потреба
пошанувати його працю».
