Відображення святого почуття любові до рідного краю,
болючі спогади й туга за втраченою Батьківщиною
болючі спогади й туга за втраченою Батьківщиною
(за віршем Богдана Лепкого «Видиш, брате мій...»)
Твори талановитого українського письменника Богдана Лепкого з великою цікавістю читають усі покоління наших співвітчизників, бо в них – наше життя, наша історія, наша культура від найдавніших часів до середини ХХ століття.Мешкаючи в Кракові, Богдан Лепкий з Василем Стефаником спостерігали трагічні картини життя бідного українського люду, який через Краків рушав у далекі світи шукати кращої долі. Ці спостереження знайшли своє відбиття у їхній творчості: у Василя Стефаника в новелі «Камінний хрест», а в Богдана Лепкого – у поезії-шедеврі «Видиш, брате мій».
Повертаючись з театральної вистави, побачив поет у надвечірньому небі журавлів, які сумно курликали, покидаючи рідний край. Ці журавлі нагадали йому українців, що змушені були покидати рідний край. Як журавлі у вирій, йшли співвітчизники все далі і далі від рідної землі.
Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру...Вітер б’є в очі, град товче, падають знесилені птахи, ломляться ключі журавлині. Ось так від життєвих негараздів складають свою голівоньку рідні поету співвітчизники. І в серці Богдана Лепкого, чуйного до народного горя, народжувалися зворушливі слова про знедолених журавлів-емігрантів: «Збридло серце, збридла любов, отруєне тіло, і крила вже поламані». І в тій безнадії, навздогін птахам у поета виникає думка, пройнята зарядом волелюбної іскри.
Мерехтить в очахУ кожному рядочку вірша звучить безмежна трагедія людини, яка втрачає найдорожче – Батьківщину.
Безконечний шлях,
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.
Ця поезія, покладена на музику братом поета, луною полетіла на Схід. Коли розбушувалася воєнна завірюха, у бій за волю пішов легіон Українських січових стрільців і поніс пісню на Україну. У період кривавої першої світової війни судилося цьому тексту стати народною піснею, сумним акордом пролунати по українській землі. Саме на хвилі цих трагічних подій поширювалася пісня, наче своєрідний реквієм тим, хто впав на полі бою.
Вже понад вісімдесят років пісня Богдана Лепкого «Видиш, брате мій» полонить серця слухачів. Понад вісімдесят років вона нагадує нам про трагічну долю українців, що змушені були покидати батьківську землю і їхати світ за очі, щоб не вмерти з голоду, вже понад вісімдесят років ця драматична мініатюра живе як народна пісня, бентежить душу українців в усіх куточках нашої планети.
