Січові стрільці – герої України
(за віршем Богдана Лепкого «Набік, дрібна журбо життя»)
«Відлітають сірим шнуром журавлі у вирій», – ці рядки з пісні відомі скрізь: і в Україні, і серед нашої еміграції в Німеччині, Канаді, Аргентині, далекій Австралії. Ця пісня знана всюди. І лише ім’я її автора довгий час було для нас невідомим. Це не дивно, бо слова його меланхолійно-сумних поезій не лягали на музику барабанного дробу «бадьорих маршів соціалізму», бо у своїй поезії, оповіданнях він змальовував правдиві картини життя, відтворював славні і трагічні сторінки нашої історії, спонукав замислитися над запитанням: «Хто ми і звідки?» Саме тому, не друкуючи та не читаючи творів Лепкого, називали його поетом зневіри й песимізму, буржуазним націоналістом чи навіть фашистом.Вірші Лепкого про січових стрільців були на початку ХХ століття надзвичайно важливими для всієї Галичини. В них розповідається про війну за визволення України, про українську державність і про тих, хто бився на фронтах цієї війни — про славетних синів України. Січове стрілецтво стало свого часу школою формування національної самосвідомості, свідченням віковічного прагнення українців до незалежності. Саме в 1916 році поет видає збірку віршів, присвячену «тим, що полягли», тим, хто віддав життя за волю України, і вони звучать могутнім реквієм. У цей період написана і поезія «Набік, дрібна журбо життя».
Ліричний герой вірша, як і його друзі, – людина смілива, безстрашна, віддана ідеї. Його душа сповнена непереборним прагненням прокласти, прорубати дорогу до нового життя.
Нове життя – це ясна зоря, день, наповнений «побідним дзвоном», а теперішнє, з яким борються герої, – темний бір горя, зогнилий, протухлий, але все одно небезпечний.
Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди. То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди.Бір стогне, «як дикий звір», посилає на борців бурю і грім. Та не можна спинятися, треба долати останні перешкоди, відкинувши геть дрібну журбу життя і «марні тривоги!»
Ти, громе, бий! Ти, буре, вий!Цей вірш є гімном січовим стрільцям — борцям за визволення України. Автор підкреслює, що лише боротьбою можна завоювати нове світле життя і закликає всіх тих, кому не байдужа доля рідної землі, ставати до лав борців за майбутнє своєї Вітчизни.
Не знаю я тривоги.
Крізь горя бір у щастя двір
Прорубую дорогу.
