Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство
Україна ХІХ століття. 40-і роки.
Саме в цей час формується тут нова,
демократична інтелігенція, яка
відділяється від буржуазно-ліберальної
і починає брати активну участь у
політичній боротьбі. В Києві в 1846 році
створюється таємна політична організація,
яка набуває антикріпосницького характеру.
Так з’являється Кирило-Мефодіївське
товариство. До цього братства входили
Т. Шевченко, М. Гулак, А. Навроцький, Г.
Посяда та інші.
Вони виступали проти кріпосного
права, боролися за його ліквідацію. Але
не всі члени Кирило-Мефодіївського
товариства мали одні погляди на шляхи
здійснення цієї мети. Частина членів
братства поділяла революційно-демократичні
погляди, які вносив Т. Шевченко. Інша
частина, до якої належали П. Куліш, Н.
Костомаров, пропагувала ідеї української
буржуазії.
Передова група цієї організації
(а до неї й належав Т. Шевченко) висувала
такі вимоги: відміну кріпацтва, звільнення
всіх слов’янських народів від
національного гніту, об’єднання їх у
вільну федеративну республіку із
парламентською владою, рівні права усім
народностям. Саме кирило-мефодіївці
ставили питання про створення української
держави, яка б увійшла до республіканської
федерації слов’янських народів. Сам
Шевченко вважав, що таке об’єднання
може відбутися в результаті всенародного
повстання. Тому в братстві загострилася
боротьба між цими двома групами, особливо
тоді, коли почали обговорювати програму
і тактику. Ліберали відкидали революційну
тактику, шукали згоди з кріпосниками,
Шевченко ж стверджував, що наш народ
зможе звільнитися лише шляхом боротьби
трудящих проти самодержавства і
поміщиків.
У 1847 році Кирило-Мефодіївське
товариство було розкрите царською
владою, а всі його члени були заарештовані.
Їх засудили або до в’язниці, або до
каторги на різні строки.
Найбільш жорстоко Микола І
розправився із Тарасом Шевченком: його
віддали в солдати, заборонивши і писати,
і малювати. На допитах поет усе заперечував,
але при обшуках були знайдені його
вірші, поеми, які викривали усіх
гнобителів, карикатури на царя і царицю.
Кати суворо розправилися з борцем
Шевченком, він став жертвою царського
режиму.