Образи Петра Сагайдачного та Марка Жмайла (за уривком «В Острозькій школі» з роману Андрія Чайковського «Сагайдачний»)
Постійну увагу Андрія Чайковського привертало історичне минуле України. З дитинства він виніс багато народних переказів про турецько-татарську навалу, про звитяжних оборонців рідного краю, серед яких був славетний гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний.В оповіданні «В Острозькій школі», уривку з роману «Сагайдачний», автор розказує про дитячі роки і щиру дружбу Петра Сагайдачного та Марка Жмайло.
Трирічною дитиною Петро залишився сиротою, якого прихистила родина Жмайлів, у якій був хлопчик такого ж віку – Марко. Діти разом бавилися, вчилися, опановували бойове мистецтво. Коли хлопцям виповнилося по шістнадцять років, батьки Марка вирішили, щоб хлопці продовжували освіту в Острозі.
Саме там вони добре склали свої перші іспити при вступі, що свідчило про їхню працелюбність та наполегливість.
Під час знайомства з товаришами хлопці продемонстрували неабиякі успіхи у володінні зброєю. Марко надзвичайно добре бився на шаблях. На очах здивованих підлітків він тричі відбив зброю у свого супротивника, здобувши звання першого. «Ти тепер у бурсі будеш перший, нічого казати».
Петро приголомшив усіх своєю майстерністю влучно стріляти з лука. Спочатку він поцілив намальованого турка в ніс, потім в око і, нарешті, в самісінькі зуби. Здивовані хлопці не мали що і казати, але Северин Наливайко, який спостерігав за тим, що відбувається, сказав: «Лицарі з вас будуть!... Таких митців то хіба на Запоріжжі шукати». Автор підкреслює, що і в Петра, і в Марка з дитинства були розвинуті почуття любові, поваги та шани до рідної неньки-України. Саме задля спокою її кордонів вони опановували, шліфували бойову майстерність.
Хлопцям з дитинства було притаманне не тільки почуття патріотизму, але й пошана до людей старших за віком та досвідчених.
Коли сам князь, який очолював бурсу, запропонував Маркові битися з ним на шаблях, хлопець тактовно відмовився, чим заслужив слова щирого задоволення його поведінкою від літньої людини. «Гарно, синку, що ти вмієш шанувати і вік мій, і стан, хай тебе Бог благословить».
Отже, розповідаючи про окремий епізод з життя двох товаришів Петра і Марка, Андрій Чайковський підкреслює, що гетьманом може стати людина працьовита, шаноблива, мужня, яка вміє цінувати дружбу і пристрасно любить свою Україну. Саме такі риси вдачі мав з дитинства славетний гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.
