Вечорниці
Зимовими вечорами після «Миколая», коли була зроблена вся хатня робота, збиралася молодь в оселях самітніх вдів чи «солдаток» поспілкуватися, розважитися і водночас попрацювати. У багатьох творах письменників ХІХ ст. знаходимо опис вечорниць – народних дійств, що супроводжувалися піснями, жартами, приповідками, легендами.Дівчата приносили вишиванки, прядиво, інші речі, які дозволяли під час виконання роботи співати чудових мелодійних пісень, розповідати кумедні історії з селянського побуту. Дуже часто на вечорницях влаштовували прощання нареченої з дівоцтвом, проводи хлопців на військову службу. Юнакові дарували вишиту хусточку на той випадок, коли загине, щоб покрити голову. Дівчата співали сумні пісні про рекрутчину, бажали хлопцю бути сміливим, кмітливим. А якщо якусь красуню охопила туга за нареченим, що загинув на полі бою, то добре, співчутливе слово молоді на деякий час заспокоювало її серце, вселяло надію на краще.
Проведення вечорниць було не тільки розвагою, а й справжньою школою виховання юнацтва. Дівчата намагалися бути гордими, цнотливими, а хлопці – чесними, турботливими. Якщо хтось дозволяв собі порушувати моральні норми, засуджувався громадою. На зібраннях молодь вчилася співати, танцювати, дізнавалася про щось нове, набувала навичок поведінки в гурті.
Дуже часто можна було почути з чиїхось уст: «...Слухайте, дівчата! Я вам розкажу, що колись зі мною було...» І починалася оповідь небилиць, які були зароджені саме на вечорницях. Починає парубок оповідати про якийсь незвичайний випадок з життя, а інші жартують, додають щось своє. Так небилиця наповнюється новим змістом, та й кінцівка може бути не такою, про яку згадував спочатку оповідач. Жаль, що письменниками не була приділена належна увага запису небилиць (крім Степана Руданського), бо вважали, що вони не варті особливої уваги.
З пісень найбільшою популярністю користувалася жартівлива «Коли б я був полтавський соцький». Звичайно, кожне село мало свій варіант, але головним було те, що в гумористичному плані викривалися негативні сторони народного побуту.
Наставав Великий Піст, вечорниці припинялися. Влітку їх заміняла «вулиця». Тож чекала молодь приходу зимових вечорів, щоб знову зібратися в гурт, примножувати красиві, веселі й сумні обряди.
