Відгук про твір мистецтва

Відгук про твір мистецтва
Духовне багатство – це не лише інтелект, рівень знань, май­стерності, досвіду, а й особ­ливості вдачі, генетичне підґрунтя, у яко­му зародилися паростки художнього мислення.  Сам інтелект без цього підґрунтя ніщо. І чим воно багатше, тим органічніше мис­лить художник у своїх творах-пошуках.
Коли зазирнути в життєпис скульптора Богдана Романця, то можна знайти відгадку на всі найголовніші таємниці його творчої ла­бораторії.

Скульптор прийшов у мистецтво крізь терни. Батько не доз­воляв йому малювати, бо хо­тів бачити сина продовжувачем власної ковальської праці в селі Бродівщині. Але наполегливий і закоханий у мистецтво син не полишав олівця, бо виходило файно. Роботи хлоп­ця помітила вчителька англійської мови М. Подоляк, повезла хлопця до Львова у Будинок народної творчо­сті. А згодом славна Софія Вольницька відпросила у батька сина для навчання на підготовчих курсах. Відбулося знайомство Богдана з Левицьким, Сельським, Овсійчуком – справжніми май­страми мистецтв.
У своїй творчості Богдан Романець прагнув порвати пута стерео­типності, офіційщини, псевдореалізму і вийти на свою рідну націо­нальну духовність, довести, що власна історія та народна культура – невичерпне джерело для натхнення.
Роботи його органічні, гармонійні за формою і духом. Дуже по­ка­зовою в цьому плані є скульптура «Саркофаг України». Нічого, зда­валося б, суто українського в ній нема, але якщо уважно при­дивитися, то в цій фігурі можна побачити всю трагічну долю Украї­ни – від прадав­ніх жорстоких часів до чорнобильської трагедії. Скульптура промовляє кожною своєю деталлю – і не декларативною, не прозовою, а мо­вою символів справжнього мистецтва, мовою поетичного епосу. Тим і вражає, вражає глибоко. Вдивляєшся в скульптуру, в її форми і душу огортає почуття трагічно-болісне, містичне. Здається, ось-ось тобі відкриється якась таємниця буття, таємниця того великого Бу­дів­ничого, що дав людям відчуття і щас­тя, і горя.
Отже, цю річ можна вважати справді цікавою художньою зна­хід­кою. Вона має посісти достойне місце в Україні як пам’ятка епохи, як досконале відображення української долі.
До сьогоднішнього дня художник прийшов з достойним дороб­ком. Не зрадив син добрих надій великої родини. Митець у постій­ному пошуку нових тем, сюжетів.