Сорочка в народних повір’ях

Сорочка в народних повір’ях
У давнину сорочка вважалася досить небезпечною в розумінні негативної магічної дії на здоров’я. У Карпатах, наприклад, щоб зне­шкодити подібний вплив на людину нової сорочки, від коміра до низу пропускали ніж або голку. Згідно з давнім світоглядом, метал своїм блиском має силу знищувати зло. На Покутті, аби усунути небезпеку від нової сорочки, перед одяганням загортали в неї хліб. У лемків залишком уявлень про небезпечну сорочку зустрічаємо повчан­ня, що коли в жінку «поселився злий дух», то треба зірвати одяг. У гуцулів, щоб вилікуватися від неду­ги, кидали на Івана Купала сорочку на воду й утікали від неї, не озираючись. У центральних районах України робили те ж саме, щоб вивільнитися від «клевети-клеветищі, поговору-поговорища».

Мотив «небезпечної» для життя сорочки нерідко зустрічається і в фольклорі: парубок або дівчина засинають мертвим сном, одяг­нувши на себе нову сорочку.
Таким чином, щоб сорочка була не в силі завдати людині шкоди, необхідно було здійснити відповідні заходи, одним з яких і стало нанесення вишивки, котра мала не лише зне­шкодити вищеназвану небезпеку, а й перетворити сорочку на своєрідний «панцир», щоб не про­никла зла сила. Власне, тому орнамент і наносився на найбільш небезпечні для людини місця – комір, манжети.
Орнамент складався не просто з малюнків, а із своєрідних оберегів – хрестиків, що уособлювали сонце, ромбів, які сим­во­лізували землю, та інших знаків, проти котрих, згідно з народним світосприйняттям, була безсила всіляка «нечисть».
З часом магічний смисл орнаменту забувся, проте з нього роз­ви­­нувся зміст моральний: вишивка на сорочці стала уособлювати любов і відданість, що мали вберегти від усього недоб­рого: загибе­лі, злидарства, гріха, відступництва. Ось чому саме сорочку дарує хлоп­цеві дівчина, синові – мати, чоловікові – дружина. Наречена, даруючи своєму коханому вишиванку, ще й прикріплює до її уставок барвінок, щоб бути чоловікові милою, як квітка, та колоски, щоб бу­ло хліба досить.
І ще один з найважливіших моментів. Сорочку необхідно було вишивати з любов’ю. Одяг, пошитий з позитивними емоціями, буде енергетично обігрівати людину, захищати її від усього злого. Дове­де­но сучасними дослідниками, що одяг має свою «пам’ять», тому шити його треба тільки в гарному настрої.
Дуже багато дізнаємося з давніх джерел. Варто лише уважно прислухатися до їх звуків та вдивитися в їх незнищенні корені.