Тополя
У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як «сокорина». Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.
Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.
Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили «Тополю» або «Вільху».
Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — «тополю». Усі співали:
Стій, тополенько,Стій, не розвивайсь,Буйному вітронькуНе піддавайсь.Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка «Тополя». Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:
Зілля дива наробило —Тополею стала.Не вернулася додому,Не діждала пари;Тонка-тонка та висока —До самої хмари.А Леся Українка у вірші «Красо України, Поділля!» чудово змальовує український пейзаж:
Он де балочка весела,В ній хороші, красні села,Там хатки садками вкриті,Срібним маревом повиті,Коло сел. Стоять тополі,Розмовляють з вітром в полі.Тополя використовується і в господарстві як будівельний матеріал. М'яка деревина тополі йшла на виготовлення човнів. Із цього дерева отримували жовту фарбу, а кора тополі використовувалася при вичинці
