Пилип Орлик

Пилип Орлик 
Пилип Орлик посідає особливе місце серед українських геть­манів. Заслугою гетьмана-емігранта була написана ним угода з ко­зацтвом, що в історії одержала назву першої Конститу­ції української держави. Пилип Орлик – послідовний борець за ідею незалежності Ук­раїни, однодумець Івана Мазепи, якому імпонувала висока освіче­ність гене­рального писаря (освіту отримав у Києво-Могилянському колегіумі).

Із Карлом ХІІ був укладений договір, за яким Україна відходила під шведську протек­цію. Орлик поновив стосунки з кримським ханом. З 1718 року, після смерті Карла ХІІ, гетьман вимушений був виїхати до Німеччини. Перебуваючи в Західній Європі, він засилає листи до різних королів, підбурюючи їх проти Москви, нагадуючи про поневолений край український.
Далі були Франція, Туреччина, Греція. Їде до кримського хана, звідти посилає великого листа до Запорізької Січі. Дорікає за­по­рож­цям, що вони знову, поховавши кошового Костя Гордієнка, під­далися московській державі.
Знову спалахує війна між Туреччиною й Росією, і Пилип Орлик покладає на неї споді­вання. Але даремно. У 1740 році укладено но­вий Білогородський мир між обома державами. Про Україну в ньому не йшлося.
Помер Пилип Орлик 24 травня 1742 року десь у тодішніх турець­ких володіннях, прожив­ши бурхливих сімдесят літ.
Цей гетьман лишив по собі поетичну й публіцистичну спадщину. Знав не тільки україн­ську, а й латинську, давньогрецьку, французь­ку, німецьку, шведську, польську, російську мови.
У наш час воскресають забуті й зневажені сторінки історії Украї­ни, науковці повертають уславлені імена славетних діячів минулого.
Звичайно, зрозуміти мотиви тих чи інших вчинків гетьманів з висот третього тисячоліття дуже важко. Але знання їх діянь збагачує нас, застерігає від повторення помилок.