Походження й виникнення назви Україна
Перша згадка про Україну датована 1187 роком у літописі про великий сум народу з приводу загибелі князя Володимира Глібовича в битві з половцями. У 1189 році Україною були названі Галичина з Покуттям та Подністров’ям.Починаючи з XVI ст. цей термін набуває поширення в легендах, піснях.
Звідки ж походить ця назва? Довгий час панувала думка про походження слова Україна від «окраина» (окраїна). А у 1987 році М. Ткач висуває іншу гіпотезу. Дослідник зазначив спорідненість слова «Україна» зі словами сторона, берег, країна, краяти.
З часів Давньої Русі територія східнослов’янських поселень умовно ділилася на окремі землі, що називалися країнами, або українами. Це перша версія. За другою, знаходячись у полоні далеко від Батьківщини, українські бранці в мріях, думах і піснях линули на рідну землю, «у країну» своїх батьків. Тобто слово «Україна» – це самоназва Батьківщини.
Інший дослідник Б. Чепурко у 1991 році, розділяючи попередню гіпотезу, поширив тлумачення слова: «Очевидно, це і є радість (рай) – «раїна» Сонця, «край» одвічної гармонії, причина краю, земного відображення раю, споживача і перетворювача енергії сонця».
Сьогодні назву «Україна» має суверенна, незалежна і соборна держава.
