Українська хата

Українська хата
Батьківська хата… Вона завжди є світом наших предків, які в ній народжувалися, робили перші кроки, вивчали перші букви, нарешті, з неї пішли різними шляхами здобувати щастя.
Кожна українська господиня дбайливо доглядала своє житло. «Без господаря двір, без господині хата плаче», – говорить народне прислів’я.

В Україні хати незвичайні. Чисті, вибілені, розмальовані кольоро­вою глиною, оздоблені витинанками, уквітчані пахучими травами.
У інтер’єрі хати, в усій організації внутрішнього її простору від­биваються багаточислен­ні українські народні традиції, символи, жит­тєві правила, звичаї й обряди. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Українська хата – оригінальний витвір народу, самобутнє явище в історії архітектури. До житлового приміщення – власне хати – до­будовують сіни з коморою або й другу хату через сіни. Фасад завжди має видовжену форму стін і високий дах. Враження низької тяготіючої до горизонталі стіни підсилюється ще й тим, що хата має великий винос даху, який приховує верхню частину стіни. При будівництві народні майстри завжди тяжіли до си­метрії, до певних ритмів і пропорцій.
Велике значення мають світлотіньові властивості. Освітлена сонцем хата дає мальовничу гру світлої, темної і сірої площин.
Зруб хати в лісових і гірських районах відкритий. Рівні кінці зру­бу без всякої спеціаль­ної обробки демонструють прекрасну фактуру стін, їхню вагомість, міцність.
У лісостеповій та степовій смугах хата завжди побілена як зовні, так і всередині. Серед зелені садів вона виділяється білим кольором стін, а червоні й жовтогарячі плями (обводки ві­кон, дверей, призь­би) надають їй веселого, сухого, теплого вигляду.
В Україні було чимало теслярів, які майстерно споруджу­вали різні будівлі. Для будів­ництва дерев’яної хати, як звичай­но, запрошували двох-трьох фахівців. Каркасно-глиновалько­вані, глинобитні хати зводили толокою, до якої запрошували сусі­дів, родичів. Серед них було кілька досвідчених у цій справі майстрів.
У інтер’єрі української хати простежується кілька зон: побутова, робоча, обрядова, культова. Відповідно до цього розміщувались основні меблі та предмети: в робочій – піч, мисник; в обрядовій – стіл у покутті; в побутовій – піл або ліжко, скриня.
Повна система спостерігається в обладнанні хати. Чітко про­сте­жуються три яруси, у формуванні яких важливу роль відіграли зв’язки обжитого простору з навколишнім світом: для нижнього ярусу – зв’язок з матір’ю-­землею; для верхнього – з небом; серед­ній ярус – людський світ.
До нижнього ярусу входять нижня частина стіни з лавами, під­піччя. Останні були при­родною межею світу наземного і підземного.
Верхній ярус і стеля будинку – це свого роду небо, а сволок є сим­волічним охоронцем будинку, свого роду межею, яку не сміють переступити злі духи.
Елементи середнього ярусу – стіни, двері, вікна і простінки – це проміжок між ідеалізо­ваним світом і світом підземним. Вікнам і дверям відводилась роль з’єднувача людини зі сві­том.
Батьківська хата… Для  кожного українця вона є дорогою, неповторною. Змінилися з плином часу хати на будинки. Головне, щоб не втратився зв’язок з минувшиною, де житлу, його оздобленню приділялася надзвичайна увага.