Проблема деґрадації особистості в оповіданнях Антона Чехова

Проблема деґрадації особистості в оповіданнях Антона Чехова

Головна тема творів видатного російського письменника і драматурга А. П. Чехова — це життя звичайних людей, його сучасників, яке автор змальовує із співчуттям до них і з обуренням проти умов, за яких вони змушені жити. Життя у суспільстві, устрій якого майже неминуче примушує їх деґрадувати, і ніщо для його героїв не стає рятунком: ані робо­та, ані кохання, ані культура чи особиста інтелігентність і навіть духовність — обставини у більшості випадків виявляються сильнішими.
А. Чехов намагався зобразити саме «середніх», пересічних людей, найрозповсюдженіші типажі, що сприймаються як представники народу в цілому, щоб кожен читач мав змогу впізнати у них себе. Лікарі та поміщики, студенти та священики, офіцери та чиновники — всі вони розглядаються письменником з однієї точки зору, Чехов шукає спільні закономірності, узагальнює характеристики ніби дуже різних за походженням людей. Робить він це з надзвичайною майстерністю використання художніх засобів: точної деталі, індивідуалізації образів, контрасту величного і дріб'язкового, трагічного і гумористичного — як різних проявів життя, в якому все сусідить. Але навіть іронія не перекриває повністю великий біль письменника, викликаний неспроможн­істю пересічної, слабкої людини визволитися від заяложеної буденності, що затягує наче у багнисте болото.

Новаторство Антона Чехова-драматурга

Новаторство Антона Чехова-драматурга

Відомий російський письменник і драматург Антон Павлович Чехов звертався у своїх творах до різних хвилюючих тем тогочасного життя. Та класика є класика, вона хвилює почуття людини і змушує розмірковувати над важливими питаннями життя і сьогодні, і майже століття назад.
Так, багато життєвих проблем порушує п'єса «Чайка», яка з першого разу не була зрозумілою глядачеві, тому провалилася прем'єра вистави «Чайка» на сцені Олександрійського театру. Чехов настільки був розчарований, що вирішив більше не звертатися до драматургії. Але через два роки та сама «Чайка» мала великий успіх у театрі, бо п'єса вимагала і нових принципів акторської гри і нових форм організації сценічної дії.
П'єса «Чайка» була надто новаторська. Це зрозуміли засновники нового художнього театру К. Станіславський і В. Немирович-Данченко. Вони розкрили таємницю п'єси: за побутовими подробицями, за несподіваними репліками вони побачили і сценічно відтворили не бачений до цього у драматургічному творі ліризм.

Трагедія Емми Боварі (за романом Г. Флобера «Пані Боварі»)

Трагедія Емми Боварі (за романом Г. Флобера «Пані Боварі»)

Роман Гюстава Флобера «Пані Боварі» є одним із найвищих до­сяг­нень реалізму в світовій літературі. Публікація цього твору привела автора на лаву підсудних. Письменника звинувачували у по­пранні норм суспільної моралі, у зображенні брутальності шлю­бу, висміюванні церковних обрядів. Це був суд над всією реа­лістичною літературою, яка розкривала негативні риси суспільства.
Головною героїнею роману є дочка фермера Емма. Коли дівчи­ні виповнилося тринад­цять років, батько відправляє її до монасти­ря. Там вона захоплюється читанням бульварних романів і починає мріяти про красиве життя, піднесене кохання. Повернувшись додому, Емма бачить лише сірість, нудьгу, просте буденне життя фер­мерів. У цей час в житті героїні з’являється Шарль Боварі, який закохується в молоду жінку. І Емма починає мріяти про сімейне життя. Її душа шукає порятунку від реальності, здається, що шлюб з Шарлем принесе їй радощі бурхливих пристрастей, про які вона читала в романах, а чоловік стане людиною, яка змінить життя на щось розкішне, веселе.

«Осучаснення» античного міфа в п'єсі Бернарда Шоу «Пігмаліон».

«Осучаснення» античного міфа в п'єсі Бернарда Шоу «Пігмаліон».

Видатний англійський драматург Джордж Бернард Шоу захоплювався творчістю Ібсена, і це привело його до реформи англійського театру.
Він обстоює принципово нову структуру драми — проблемну п'єсу-симпозіум. Як драматург він тяжіє до гумору і сатири. «Мій спосіб жартувати полягає в тому, щоб говорити правду», — заявляв Шоу.
Драми Шоу не втрачають своєї популярності. Серед найвідоміших його творів — п'єса «Пігмаліон», яку автор назвав «романом у п'яти актах». В основу твору покладений античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею — жінку такої вроди, що закохався в неї і умовив богів, щоб оживили статую. Спираючись на цей міф, Бернард Шоу подає свій оригінальний, парадоксальний варі­ант своєї історії.

Порівняльна характеристика образів Хіґґінса і Пікерінґа за п'єсою Бернарда Шоу «Пігмаліон»

Порівняльна характеристика образів Хіґґінса і Пікерінґа за п'єсою Бернарда Шоу «Пігмаліон»

У 80-ті роки XIX століття Бернард Шоу починає боротися за новий театр, який у ті роки переживав кризу. Шоу свідомо відмовляється від принципів «добре зробленої» драми і широко користується парадоксом як одним із визначальних мистецьких прийомів.
Наприклад, у п'єсі «Пігмаліон» драматург показує божевілля і оманливість довкілля, Б. Шоу ніколи не закінчував свої п'єси трагічним кінцем. П'єса «Пігмаліон» — це красива історія, побудована на основі міфа про Пігмаліона — скульптура, який вирізьбив із мармуру Галатею — жінку такої вроди, що закохався в неї і вмовив богів оживити статую.

Шлях Жульєна Сореля до гільотини (за романом Ф. Стендаля «Червоне та чорне»)

Шлях Жульєна Сореля до гільотини 

(за романом Ф. Стендаля «Червоне та чорне»)

Не думайте, я не проявлю малодушності.Я помстився за себе. Я заслуговую смерті,Ось я, беріть мене. Моліться за мою душу…

Шіллер

Фредерік Стендаль належав до письменників XIX ст., які пи­са­ли свої твори в епоху реалізму. У романах та повістях, які бу­ду­вались з матеріалу дійсності, автори відображали психологію людини, формування особистості під впливом різних обставин. За  життя Стендаля як письменника оцінило небагато людей, та серед них були Бальзак, Гете, Пушкін. Більшість вважала його творчість «осколком прошедшего столетия».
Роман «Червоне та чорне» був написаний у 1830 році, і саме він прославив ім’я Стендаля як провісника соціально-психологічної прози. Роман створювався на основі дійсного життєвого випадку. Одного разу Стендаль у «Судовій газеті» натрапив на такий ма­теріал: у грудні 1827 року Гренобльський суд слухав справу Антуана Берте, сина коваля, домашнього вчителя в дворянських сім’ях, який стріляв у матір своїх учнів. Ця історія стала чудовим матеріалом для майбутнього твору.

Філософський характер змісту драми-феєрії М. Метерлінка «Синій птах»

Філософський характер змісту драми-феєрії М. Метерлінка «Синій птах»

Філософська драма-феєрія «Синій птах» бельгійського письмен­ника-символіста Моріса Метерлінка створена у 1908 році. У цей період у автора з’являються нові погляди на життя і творчість. Есте­тичні пошуки Метерлінка знаходились під впливом філософії ідеалістичної, в якій стверджується, що люди повинні шукати ідеальний світ крізь підсвідомість. Світ має таємничу сутність, але зрозуміти її можуть лише чисті душею люди.
У драмі «Синій птах» розповідається про те, як головні герої, брат і сестра Тільтіль і Мітіль, вирушають на пошуки щастя, яке врешті здобувають у боротьбі з силами зла. Автор вважав, що діти, символічно чисті та безгріховні, гостро відчувають добро і тяг­нуться до нього. Дія п’єси починається напередодні Різдва, свята, яке символізує злагоду, народження нового, прекрасного життя.

Особливості драматичного конфлікту та моральні проблеми в драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»

Особливості драматичного конфлікту та моральні проблеми в драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»

Генрік Ібсен увійшов в історію світової літератури як засновник «нової драми».
Одним із перших він починає створювати п’єси з великими про­блемами і мовою, близькою глядачеві. Драма «Ляльковий дім», яка була написана автором у 1879 році, розповідає про дім, про сім’ю, про людей, що прожили разом багато років, але так і не змогли ста­ти щасливими. Ібсен вирішує розкрити проблему родинних сто­сунків і розібратися в секреті сімейного щастя, тому що від гармонії в рідному домі залежить гармонія душі людини і світу взагалі.

Кохання та природа в творі Кнута Гамсуна «Пан»

Кохання та природа в творі Кнута Гамсуна «Пан»

Роман Кнута Гамсуна «Пан» започаткував психологічну течію в нор­везькій прозі. В основі сюжету цього твору – показ кохання на фоні природи, яка повинна служити прикладом гармонії. Однак, на думку письменника, люди не хочуть прислуховуватись до голосу при­роди та свого розуму, тому самі порушують стосунки між собою.
Роман складний за своєю проблематикою, він розкриває філо­соф­ські та морально-естетичні проблеми, такі, як сенс людського існування, сутність справжнього щастя, стосун­ки людини і природи.

Осінні пісні Поля Верлена

Осінні пісні Поля Верлена

Плачеться в моєму серці,як дощить над містом.

Поль Верлен

Поезію видатного французького поета Поля Верлена визначають як щоденник довгих мандрів його душі в морі життя. Для того, щоб зрозуміти її, треба ознайомитись з життєвим шляхом митця.
Сумні осінні пейзажі майже завжди акомпанували почуттям, сві­то­баченню і світосприйняттю Верлена. Його поезія — це лірична спо­відь, історія переживань. У першій збірці сонетів автор писав: «… моя душа народилася для жахливих катастроф». Це пророцтво підтвер­дилось життям: боротьба за політичну волю, спроба доброго сімей­ного існування, пошуки Бога, трагічна дружба з А. Рембо, ув’язнення, злидарювання.

Глибини поезії Шарля Бодлера

Глибини поезії Шарля Бодлера

Творчість Шарля Бодлера належить до тієї літератури, яка не знайшла розуміння і визнання у сучасників. Читачі вважали, що він людина аморальна, божевільна. Лише деякі діячі мистецтва поба­чили в Бодлері великого поета. Таке ставлення пояснюється тим, що автор завжди був у протиріччі з тогочасним суспільством. Це і при­вело до трагічної розв’язки конфлікту.
Початком літературної діяльності Шарля Бодлера стали 40-і ро­ки XIX ст. Саме в цей час він пише вірші, які увійшли до відомої збірки «Квіти зла». Вона визначила літературну долю поета: до Бодлера прийшло визнання. Назва збірки вміщує в собі не лише супереч­ності епохи, а й протиріччя в душі самого автора. У стислій формі він передає сприйняття сучасного світу як царство зла, а також влас­не бачення сумної реальності.

Суперечливість образу головного героя повісті Оноре де Бальзака «Гобсек»

Суперечливість образу головного героя повісті Оноре де Бальзака «Гобсек»

На думку Бальзака, психологія і спосіб життя людини залежать не від природи, а від формування у соціальному середовищі. Тому, щоб зрозуміти образ головного героя одноіменної повісті Гобсека, треба дізнатись про його минуле. Автор не подає біографію героя, а тільки окремі штрихи до неї. Коли герою виповнилось 10 років, мати влаштовує сина на корабель юнгою. Він довго мандрував, поки не залишився в Парижі. Невідомо, чи був він релігійною людиною, як нажив свій капітал. Відомо лише, що він боровся за незалежність Америки, знався з багатьма видатними людьми своєї епохи, пізнав багато розчарувань.
Суворі умови життя привчили його не замислюватися над тим, які засоби обрати для досягнення мети.

Яку людину можна вважати ввічливою?

Яку людину можна вважати ввічливою?

Дуже приємно спілкуватися з ввічливими людьми. А кого ж мож­на назвати ввічливим? У першу чергу того, хто опанував основні правила культури поведінки. Усім відомо, що вітатися, показуючи свою неприязнь, дуже нечемно, а ще гірше не відповідати на вітання. Вихована людина не повинна передавати свій поганий настрій іншим.

Вечорниці

Вечорниці

Зимовими вечорами після «Миколая», коли була зроблена вся хат­ня робота, збиралася молодь в оселях самітніх вдів чи «солдаток» поспілкуватися, розважитися і водночас попрацювати. У багатьох тво­рах письменників ХІХ ст. знаходимо опис вечорниць – народних дійств, що супроводжувалися піснями, жартами, приповідками, легендами.

Сто вітрів в ногах лежить Мого роду і народу...

Сто вітрів в ногах лежить Мого роду і народу...

«Роде наш красний,Роде наш прекрасний! —Не цураймося, признаваймося...» —

так говорить народ, так співається у пісні, яку виконує Ніна Матвієнко — золотий народний голос України. Як ми розуміємо це слово «рід», а від нього — «родина», «народ»? Якщо «народ» — то, безперечно, — це наша Україна, наш український народ і ми всі — її діти. Старі, молоді, зовсім юні й ті, хто тільки спинається на ноги — всі! Немає для нас землі дорожчої за нашу землю, де живуть наші родини. І коли ми гово­римо: «Мій рід, моя родина», то у кожного в душі народжується щось таке тепле, ніжне, таке рідне і близьке. Бо ж це, перш за все, най­ближчі та найрідніші люди: тато, мама, бабуся, дідусь, брати, сестри. Це — рідна домівка: хата, двір, сад, квіти, криниця з чистою джерелицею. Це — тихі пісенні вечори і сонячні росяні ранки. Це — вишиванки, це — казки і легенди, мудре народне слово. З усього цього зіткане наше життя, ми — частинка, галузка, гілочка свого великого родового дерева.

Родина

Родина

Ідеал сімейного щастя в українській народній педагогіці яскраво висловив поет І. Котляревський: «Де злагода в родині, де мир та тишина, щасливі там люди, блаженна сторона…».
Тільки в тій родині, де панують відвертість, прямота, щирість, може сформуватися особистість, яка так необхідна в період становлення нашої незалежної держави,– інтелектуал із сердечною чуйністю.

Одужає і вродить жито!

Одужає і вродить жито!

Кожна людина починається з отчої землі, пускаючи в неї глибоке коріння. Хтозна, може, буйний вітер і зла доля занесуть насіння з того дерева далеку чужину, та тільки навряд чи воно там прийметься. І летітиме осиротіла душа думами-сльозами, спогадами-мріями до рідного лона й рідного неба, де ясні зорі кидають свій чистий відблиск у тихі води. Всі ми серцем приростаєм до свого замріяного краю. Калинова кров тече в наших жилах, душа бринить чарівними піснями, ніжними і грізними, веселими тужливими, як саме життя. Чи жила б Україна без кобзи-бандури? А наша лагідна, пісенна мова! Такі духовні скарби, що своєю красою диву-цілий світ, міг створити народ, позначений Божим Даром. Господь благословив цей райський край на творчість і любов, а разом з тим — на муки і скорботу. Цим співучим, миролюбним людям засівати б поле гречками й хлібами і творить нові пісні-перлини, а їм завжди випадало воювати, боронить Вітчизну від неволі!

Україна

Україна

Україна – суверенна країна. Найвищий орган державної влади – Верховна Рада. Державу очолює всенародно обраний Президент. Най­вищий виконавчий і розпорядчий орган – Кабінет Міністрів Ук­раїни. Україна – член Організації Об’єднаних Націй.

Чистіша від сльози хай буде (рідна мова — найбільша духовна коштовність)

Чистіша від сльози хай буде

(рідна мова — найбільша духовна коштовність)

Ніжна душа мого народу бринить у слові. Слово, оповите любов'ю, вигранене вічністю, музично-незбагненне і сонячно-прозоре, заходить у серце і настроює струни ніжності. Ніжне українське слово будить у нас людину, воно освячене любов'ю до найдорожчого на землі, воно сходить зорею і яскравіє, доки людина живе для добра, доки мудрість і праця квітчають землю, доки живе в людині жага творіння.

Внесок І. Нечуя-Левицького в розвиток української літератури

Внесок І.  Нечуя-Левицького в розвиток української літератури

Визначне місце в історії української літератури займає творчість І. Нечуя-Левицького. За своє довге життя він написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, комедій та історичних драм. Своїми творами він прокладав нові шляхи розвитку української прози. Письменник одним з перших в українській літературі відійшов від традиційної селянської тематики і змалював майже всі верстви населення тогочасної України. Він викрив і різко засудив панську сваволю, в’їдливо осміяв сільську старшину, батюшок, ченців, які вели сите, безтурботне й аморальне життя.