Проблема деґрадації особистості в оповіданнях Антона Чехова
Головна тема творів видатного російського письменника і драматурга А. П. Чехова — це життя звичайних людей, його сучасників, яке автор змальовує із співчуттям до них і з обуренням проти умов, за яких вони змушені жити. Життя у суспільстві, устрій якого майже неминуче примушує їх деґрадувати, і ніщо для його героїв не стає рятунком: ані робота, ані кохання, ані культура чи особиста інтелігентність і навіть духовність — обставини у більшості випадків виявляються сильнішими.А. Чехов намагався зобразити саме «середніх», пересічних людей, найрозповсюдженіші типажі, що сприймаються як представники народу в цілому, щоб кожен читач мав змогу впізнати у них себе. Лікарі та поміщики, студенти та священики, офіцери та чиновники — всі вони розглядаються письменником з однієї точки зору, Чехов шукає спільні закономірності, узагальнює характеристики ніби дуже різних за походженням людей. Робить він це з надзвичайною майстерністю використання художніх засобів: точної деталі, індивідуалізації образів, контрасту величного і дріб'язкового, трагічного і гумористичного — як різних проявів життя, в якому все сусідить. Але навіть іронія не перекриває повністю великий біль письменника, викликаний неспроможністю пересічної, слабкої людини визволитися від заяложеної буденності, що затягує наче у багнисте болото.
