Внесок І. Нечуя-Левицького в розвиток української літератури

Внесок І.  Нечуя-Левицького в розвиток української літератури

Визначне місце в історії української літератури займає творчість І. Нечуя-Левицького. За своє довге життя він написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, комедій та історичних драм. Своїми творами він прокладав нові шляхи розвитку української прози. Письменник одним з перших в українській літературі відійшов від традиційної селянської тематики і змалював майже всі верстви населення тогочасної України. Він викрив і різко засудив панську сваволю, в’їдливо осміяв сільську старшину, батюшок, ченців, які вели сите, безтурботне й аморальне життя.

Невмирущий образ селянина-бунтаря (за повістю Івана Нечуя-Левицького «Микола Джеря»)

Невмирущий образ селянина-бунтаря 

(за повістю Івана Нечуя-Левицького «Микола Джеря») 

«Українське життя – то непочатий рудник, що лежить десь під землею», – писав І. С. Нечуй-Левицький, автор хвилюючої повісті «Микола Джеря». Саме в ній він розповів про жорстокий час кріпосництва, показав боротьбу селян проти гнобителів. Звертаючи нашу увагу на те, в яких умовах жили кріпаки, автор говорить, як вічні злидні і нестатки штовхали людей на бунт проти нелюдських умов існування, на пошуки кращої долі. У селян виникало нестерпне бажання вирватися із жахливого пекла, на яке перетворилося їхнє життя.
Молодим, красивим змальовує Нечуй-Левицький Миколу, головного героя повісті. Чорнявий, з чорними рівними бровами на засмаглому обличчі, він був дуже гарним. Чимало зусиль доклала його мати, щоб він навчився читати, і тепер стара Джериха раділа за свою дитину, із захопленням розповідала про його успіхи сусідам.