«Я не можу бути там, де зневажають мій народ»
(за повістю Бориса Антоненка-Давидовича «Слово матері»)
Ім’я Бориса Антоненка-Давидовича мало відоме українським читачам, бо його творчість довгі роки замовчувалася, не видавалися його повісті, оповідання. Проте ближче познайомившись з творчою спадщиною цієї талановитої людини, ми відчуваємо великий смуток від того, що надзвичайно обдарований письменник – чудовий романіст і повістяр, новеліст і репортер – знайшов свого читача тільки після своєї смерті. Його оповідання щирі і людяні, автор торкається в них загальнолюдських цінностей.