Показ дописів із міткою Борис Антоненко-Давидович. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Борис Антоненко-Давидович. Показати всі дописи

Слово правди Бориса Антоненка-Давидовича


Слово правди Бориса Антоненка-Давидовича 
(за циклом «Сибірські новели»)
«Сибірськи новели» Бориса Антоненка-Давидовича – визначне явище в мистецькому житті України. Це правда про стероризовані у ХХ столітті український та інші народи, реалістичне і драматичне відтворення їхнього життя, філософське осмислення причин тих численних конфліктів і жорстокостей, які становили суть радянської тоталітарної держави. Цю збірку митець починав творити в часи «застою», коли не можна було її видрукувати, бо ще не розвіявся міф про «щасливе майбутнє», а матеріал збирався в «захалявний» зшиток під час «Сибірської одіссеї» письменника, де він по таборах ГУЛАГу і Бамлагу упродовж майже чверті століття проходив усі кола табірного пекла.

«Я не можу бути там, де зневажають мій народ» (за повістю Бориса Антоненка-Давидовича «Слово матері»)


«Я не можу бути там, де зневажають мій народ» 
(за повістю Бориса Антоненка-Давидовича «Слово матері») 
Ім’я Бориса Антоненка-Давидовича мало відоме україн­ським читачам, бо його творчість довгі роки замовчувалася, не видавалися його повісті, оповідання. Проте ближче познайомившись з творчою спадщиною цієї талановитої людини, ми відчуваємо великий смуток від того, що надзвичайно обдарований письменник – чудовий романіст і повістяр, новеліст і репортер – знайшов свого читача тільки після своєї смерті. Його оповідання щирі і людяні, автор торкається в них загальнолюдських цінностей.