Трактування політичної та культурної спадщини України в «Історії Русів»

Трактування політичної та культурної спадщини України в «Історії Русів»

Твір «Історія Русів» був уперше опублікований у 1846 році. Його невідомий автор осмислює історію українського народу з часів сивої давнини і до 1769 року. Події описані у хронологічній послідовності. Спочатку автор розповідає про походження східних слов’ян. Вагоме місці в історії Української держави він відводить козацтву, бо саме воно було захисником свого народу, боролося проти внутрішніх і зовнішніх ворогів. В «Історії Русів» відтворена визвольна боротьба українського народу 1648–1654 рр., а також воз’єднання з Росією. Народ здобуває свободу собі і своїй державі. Автор виступає проти королівського уряду Речі Посполитої, який нав’язував католицьку віру, тобто інші традиції та звичаї. Засуджує царизм, бо саме він порушує права людини; возвеличує захисників свого народу: Івана Підкопая, Богдана Хмельницького, Северина Наливайка, Тараса Трясила та ін.

Постаті Богдана Хмельницького й Івана Мазепи в «Історії Русів»

Постаті Богдана Хмельницького й Івана Мазепи в «Історії Русів»

Трактат невідомого автора кінця ХVІІІ ст. є історичною пам’яткою про розвиток України від сивої давнини, про Київську Русь як першодержаву тільки українського народу.

Оскільки у творі «Історії Русів» показано визвольну боротьбу українського народу з зовнішнім ворогом, центральне місце відводиться запорожцям як борцям проти поневолення.